ליאון טרמין
레온 테레민
Лев Термен

théremin

source: freeinfosociety

Leon Theremin was born on August 15, 1896 in St. Petersburg, Russia. In 1919, he invented an electronic device known as the theremin, which was a unique musical instrument that could be played without physical contact. Rather than plucking strings or pressing keys, the musician need only move their hands around antennas located on the device.

The device became a popular curiosity and he proceeded to tour Europe in order to demonstrate it. In 1928, he moved to New York City in the United States, where he played a theremin in the New York Philharmonic Orchestra in 1928. In 1929, he was granted a patent for the device by the United States. He decided to give RCA the rights to manufacture and sell the theremin for a lump sum payment and a percentage of the sales.

In the early 1930s, Theremin purchased a laboratory in New York that he used for experimenting with electronic musical instruments. One of the products of his lab was the Rhythmicon, which was purchased by Henry Cowell, a composer. In 1930, a group of ten “thereminists” performed at Carnegie Hall.

Theremin also began researching a method to cause lights and sound to respond to the movement of dancers. His system became popular with ballet and dance clubs throughout the country. While working with the American Negro Ballet, he fell in love with a ballerina named Lavinia Williams and married her, despite the scandal regarding her race.

In 1938, he moved back to the Soviet Union for an unknown reason. His wife, Lavinia, was left behind and claimed that he had been seized by Soviet officials. Later, it was revealed that KGB agents had forced him to return and that he had been sent to Butyrka Prison. A short time later, he was forced to labor in the gold mines of Kolyma. Eventually, he was allowed to work in a laboratory with some other scientists, including Andrei Tupolev and Sergey Korolyov.

While working for the Soviet Union, Theremin was forced to develop a covert listening device that used radio transmission to transmit sound to a receiver. The device became known as the passive cavity resonator and was difficult to detect since it only operated while it was being listened to. The KGB used the device to bug the office of the American ambassador to the Soviet Union.

Theremin also invented an motion detector to allow for the automatic opening of doors as well as a burglar alarm. In the 1970s, he also began tutoring his niece, Lydia Kavina, on the playing of the theremin. She remains one of the most skilled theremin players in the world.

In 1991, Theremin was finally allowed to return to the United States, following the collapse of the Soviet Union. He decided to return to Russia after visiting the United States and died on November 3, 1993.
.
.
.
.
.
.
source: cinespacemonsterblogspot

Léon Theremin jovem

Em plena Guerra Civil Russa, o inventor Léon Theremin andava às voltas com uma investigação patrocinada pelo governo russo em sensores de proximidade. Basicamente era um estudo sobre as interferências das mãos nos transmissores radiofónicos que alteravam as frequências e prejudicavam irritantemente as comunicações. Certamente dotado de uma sensibilidade fora do comum, o senhor Theremin foi rodeado pela beleza sonora quase surreal que advinha de tão incómoda interferência. Tinha à sua frente dois osciladores (basicamente duas antenas de metal) de alta frequência por onde circulava a invisível corrente eléctrica, e quando aproximava a mão de uma das antenas, ao alterar a sua frequência, surgia misterioso e infinitamente belo este som que o percorria, como um arrepio pela coluna, como uma corrente leve e agradável. Reparou entretanto que com uma mão conseguia controlar a frequência e com a outra a amplitude, ou volume. Foi então que decidiu amplificar estes sons novíssimos e ligar o instrumento a uma coluna. Aí deu-se o êxtase. O orgasmo sonoro.

LÉON THEREMIN

A patente do Theremin aconteceu em 1928. Começou por chamar-se etherphone (“telefone de éter?”), Thereminophone (“telefone do sr. Theremin?”) e Termenvox (“a voz de Termen” – em homenagem ao mesmo sr. Theremin cujo nome de nascença é Lev Sergeyevich Termen).

Na sua viagem pelos Estados Unidos da América, foi oferecido a Léon Theremin um estúdio onde ele treinou diversos músicos com o intuito de levar estes novos sons ao grande público. Tudo parecia estar a correr bem até que, em 1938, e por motivos um pouco obscuros, Léon foi obrigado a regressar à União Soviética deixando para trás o estúdio, a fama, os amigos e a sua mulher. Alguns desses motivos um pouco obscuros da sua fuga forçada podem ser desvendados na sua biografia – Theremin: Ether Music and Espionage (“Teremim: Música Etérea e Espionagem”) –, escrita por Albert Glinsky após o seu reaparecimento, 30 anos depois.

Permitam apresentar Clara Rockmore. Clara Rockmore não era uma rapariga que queria mais rock. Clara era uma pródiga estudante de violino russa e adorava música clássica. Aos cinco anos era já considerada extraordinária, até que um problema nas mãos lhe retirou o violino do pescoço e a fez dedicar-se às cordas invisíveis do Theremin. Como aluna predilecta do inventor deste novo instrumento, Clara tornou-se rapidamente a melhor theremista do mundo e acompanhou o seu mestre na viagem encomendada por Lenin. Nos Estados Unidos da América fez vários espectáculos deslumbrando plateias com o seu método único – o “dedilhar aéreo” –, tocando o instrumento com uma precisão sem paralelo.

Inicialmente, o Theremin foi concebido para tocar música clássica e até para substituir orquestras inteiras com a sua “música etérea”. Tal não aconteceu, inclusive acabou por cair em esquecimento depois da II Guerra Mundial, quando se calaram as bombas e rebentou uma nova vaga de instrumentos electrónicos. Por onde andou o Theremin este tempo todo? Um pequeno nicho de aficionados foi utilizando o instrumento nas suas composições ao longo dos anos, tendo havido um breve ressurgir nos anos 60 e 70 em bandas como, por exemplo, os Led Zeppelin. Foi em 1993, com o lançamento do documentário Theremin: An Electronic Odyssey (“Teremim: Uma Odisseia Electrónica”), dirigido por Steven M. Martin, que, aliado ao revivalismo da música contemporânea, fez com que as etéreas frequências do Theremin passassem a ser utilizadas com maior frequência. Neste documentário podemos assistir a várias entrevistas com figuras lendárias da indústria musical e, peculiarmente, uma entrevista com o próprio Léon Theremin.

A magia do instrumento de Deus e do Diabo foi utilizada em diversas bandas sonoras e por muitos grupos musicais. Actualmente despoleta um renovado interesse e podem ser adquiridos em diversos fabricantes modelos como o PAIA’s Theremax, o Wavefront’s Classic e o Travel-Case. A Moog Music Inc., de Robert Moog (pioneiro da música electrónica que construiu centenas de Theremins muito antes de construir sintetizadores) produz os conhecidíssimos modelos Etherwave. De relevar que sem Moog o Theremin poderia não ter sobrevivido como um instrumento vivo, em que agora se redescobre a magia do éter.
.
.
.
.
.
.
source: laculturamepersiguewordpress

El Theremin es uno de los pocos instrumentos musicales que “no se toca”. Inventado hace unos 70 años por el ruso León Theremin, se basa en un par de antenas metálicas censoras que perciben la posición de las manos del músico. Estos sensores a su vez, y mediante un relativamente simple circuito, controlan uno o más osciladores de audio, dependiendo de la variante de theremin que se esté tocando. A partir de esta configuración con una mano se logra controla la frecuencia mientras que con la otra se controla el volumen. Al recoger los datos, las señales eléctricas generadas por el movimiento de manos y el trabajo de los osciladores son amplificadas y enviadas a un parlante. Como resultado, se obtiene una música casi “aural” muy reconfortante y hasta podríamos decir única en su tipo.
.
.
.
.
.
.
.
source: ageofaudio

Il Theremin è il primo strumento elettronico della storia creato dall’inventore russo Lev Termen nel 1919. È composto fondamentalmente da due antenne poste rispettivamente sopra e a lato di un contenitore nel quale è alloggiata tutta l’elettronica. Il controllo avviene allontanando e avvicinando le mani alle antenne: mediante quella superiore (posizionata verticalmente) si controlla l’altezza del suono, mentre con quella laterale (posta orizzontalmente) si può regolare l’ampiezza. Con appositi settaggi relativi al tipo di onda e ad alcuni filtri variabili il timbro può variare tra quello di un violino e quello vocale: tipica è la sequenza “waves” o “brigthness”. Lo strumento è considerato tra i più difficili da suonare proprio perché lo si suona senza toccarlo.

Fisica del Theremin

Il principio fisico di funzionamento del Theremin si basa sul battimento di due onde. Due oscillatori generano una stessa onda ad un frequenza superiore ai 20khz non udibili in stato di quiete (siamo negli ultrasuoni). Collegando un’antenna al condensatore di uno dei due oscillatori qualunque massa, come ad esempio il corpo di un musicista, che entra nel suo raggio di azione altera la capacità del condensatore e conseguentemente la frequenza dell’onda prodotta.
Dalla differenza delle due frequenze (che non sono più uguali) ne nasce un terza (il fenomeno è noto tra i musicisti anche come principio del terzo suono).
 Programmando opportunamente il sistema si riesce a contenere questa onda finale nello spettro udibile dei 20Hz – 20Khz e quindi si ottiene un suono che il nostro orecchio può percepire. L’antenna di volume è l’armatura di terra di un secondo condensatore variabile. In questo caso l’oscillatore varia il circuito di amplificazione. La distanza della mano dell’esecutore dall’antenna determina il valore del condensatore e l’andamento della curva di volume.

Curiosità

Leon Termen, il creatore del Theremin, dopo il successo dello strumento fu chiamato da tutti “Theremin” e spesso è l’unico suo nome che si trova sulle biografie.
 L’idea dello strumento venne in mente a Termen mentre compiva alcuni esperimenti per l’esercito con amplificatori a valvole: si accorse che a volte si produceva un fischio che cambiava frequenza variando la distanza delle mani dalle valvole. Essendo anche un musicista, ne intuì l’utilità e sviluppò l’idea fino a giungere alla costruzione di un vero e proprio strumento musicale battezzato “eterofono”. 
Nel film del 1957 “Il delinquente delicato”, il comico Jerry Lewis “suona” un Theremin casualmente scoperto in soffitta. La più grande Thereminista della storia, Clara Rockmore, era una violinista prodigio, ancora oggi il più giovane studente mai ammesso al conservatorio di San Pietroburgo (5 anni). Cominciò a studiare il Theremin perché non riuscì a proseguire la sua carriera da violinista a causa di problemi alle ossa dovuti alla malnutrizione.John Cage già nel 1937 intuì le possibilità dello strumento parlandone in una sua conferenza “The Future of Music” esaltando le sue possibilità espressive. Paradossalmente lo usò pochissimo come del resto tutti i musicisti d’avanguardia degli anni ‘30! Dopo la seconda guerra mondiale il Theremin cadde in disuso. Robert Moog, studente di scuola superiore, cominciò negli anni ‘50 a costruire circuiti per Theremin e a diffondere nuovamente lo strumento. Lenin, il dittatore russo, cominciò a studiare il Theremin dopo aver visto Termen suonarlo nel 1920. Fu così entusiasta che ne ordinò ben 600 da distribuire in Unione Sovietica e pagò un viaggio a Termen per promuovere lo strumento.
Termen sparì nel 1938. Rapito dal KGB e confinato insieme a molti altri scienziati in un campo di lavoro in Siberia riapparve 30 anni dopo.Subito dopo aver inventato il Theremin, con lo stesso principio, Termen inventò un antifurto (Burglar alarm) ancora oggi molto diffuso.Negli anni settanta Termen cominciò a dare lezioni alla sua giovanissima nipote Lydia Kavina (aveva 9 anni) considerata oggi la più grande thereminista classica vivente.
.
.
.
.
.
.
source: znaimocomua

Лев Сергійович Термен (15 [28] серпня 1896, Санкт-Петербург – 3 листопада 1993, Москва) – російський винахідник, творець оригінального музичного інструменту – терменвоксі ( 1920). Лауреат Сталінської премії I ступеня (1947) за створення підслуховуючих пристроїв.

Біографія

Лев Термен народився в дворянській православній сім’ї з французькими коренями (по-французьки родове прізвище писалося як Theremin). Мати – Євгенія Антонівна і батько – відомий юрист Сергій Емільович – на освіту Льва грошей не шкодували.

Початок кар’єри

Перші самостійні досліди з електротехніці Лев Термен здійснив ще в роки навчання в Петербурзької першої чоловічої гімназії.

В 1916 закінчив Петербурзьку консерваторію по класу віолончелі, паралельно навчався на фізичному і астрономічному факультетах Петербурзького університету.

У бойових діях Першої світової війни не брав участі. У 1916 році його призвали до армії і направили на прискорену підготовку в Миколаївське інженерне училище, а потім на офіцерські електротехнічні курси. Революція застала його молодшим офіцером запасного електротехнічного батальйону, який обслуговував найпотужнішу в імперії Царськосельський радіостанцію під Петроградом.

Після Жовтневої революції 1917 року був направлений для роботи на Детскосельскій радіостанцію під Петроградом (тоді – найпотужнішу радіостанцію в Росії), пізніше – у військову радіолабораторію в місті Москві.

Розквіт кар’єри

В 1919 Термен став завідувачем лабораторією Фізико-технічного інституту в Петрограді. Його взяв на роботу в Фізико-технічний інститут в Петрограді Абрам Йоффе.

Паралельно з 1923 співпрацював з Державним інститутом музичної науки в Москві. В 1920 винайшов електромузичний інструмент “терменвокс”, що зробив його згодом дуже відомим. У літературі, присвяченій життя Леніна, описана його зустріч з Терменом в Кремлі в березні 1922 року. Під час зустрічі Лев Сергійович показував свій інструмент, пояснював принцип його роботи, а Ленін намагався виконати на терменвоксі “Жайворонка” Глінки [1].

Будучи дуже різнобічною людиною, Термен винайшов безліч різних автоматичних систем (автоматичні двері, автомати висвітлення і т. д.), сигналізацій і охоронних пристроїв. В 1925 – 1926 роках винайшов одну з перших телевізійних систем – “дальнобачення”.

В 1927 за сприяння академіка Іоффе Термен отримав запрошення на Міжнародну конференцію з фізики та електроніці під Франкфурті-на-Майні. Доповідь Термена та демонстрація його винаходів користувалися величезним успіхом і принесли йому всесвітню популярність.

Американський період

В 1928 Термен, залишаючись радянським громадянином, переїхав до США. Після приїзду в США він запатентував терменвокс і свою систему охоронної сигналізації і продав ліцензію на право виробництва цих пристроїв компанії RCA ( Radio Corporation of America).

За вказівкою начальника радянської військової розвідки Яна Берзіна на зароблені гроші Термен організував компанію “Teletouch” і орендував в Нью-Йорку на 99 років шестиповерхова будівля для музично-танцювальної студії. Це дало можливість створити в США торгові представництва СРСР, під “дахом” яких могли працювати радянські розвідники.

З 1931 по 1938 роки Термен був директором Teletouch Inc. Тоді ж він розробив системи сигналізацій для в’язниць Сінг-Сінг і Алькатрас.

Незабаром Лев Термен став дуже популярним в Нью-Йорку людиною. В його студії бували Джордж Гершвін, Моріс Равель, Яша Хейфец, Ієгуді Менухін, Чарлі Чаплін, Альберт Ейнштейн. У коло його знайомих входили фінансовий магнат Джон Рокфеллер, майбутній президент США Дуайт Ейзенхауер.

З найкращими оркестрами Лев Термен давав численні концерти по всій Америці і Європі. Замовлення на терменвокси надходили з різних країн.

Популярна в США талановита балерина і красуня, негритянка Лавінія Вільямс, стала його дружиною (шлюб з першою дружиною розпався).

Репресії та нагороди

В 1938 Термена відкликали в Москву. Він таємно виїхав із США, оформивши на ім’я власника фірми “Teletouch” Боба Зінмана довіреність розпоряджатися його майном і керувати патентними і фінансовими справами. Термен хотів узяти з собою в СРСР і дружину Лавінію, але йому сказали, що вона приїде пізніше. Коли за ним прийшли, Лавінія випадково опинилася вдома, і у неї склалося враження, що чоловіка забрали насильно. З тих пір і до кінця шістдесятих років в Америці Термен значився померлим, і багато років в енциклопедичних довідниках поряд з його прізвищем стояли дати (1896-1938).

У Ленінграді Термен безуспішно намагався влаштуватися на роботу, потім він переїхав до Москви, але роботу там також не знайшов.

У березні 1939 р. його заарештували. Є дві версії того, яке звинувачення йому було пред’явлено. Згідно з однією з них, він звинувачувався в причетності до фашистської організації, згідно з іншою, яку в тому числі в своїх інтерв’ю поширює його дочка Наталія Термен, він звинувачувався в підготовці вбивства Кірова. Його змусили обмовити себе, що група астрономів з Пулковської обсерваторії готувалася помістити фугас в маятник Фуко, а Термен повинен був послати із США радіосигнал і підірвати фугас, як тільки до маятника підійде Кіров. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила Термена до 8 років таборів і його відправили в табір на Колиму.

Перший час Термен відбував термін у Магадані, працюючи бригадиром будівельної бригади. Численні раціоналізаторські пропозиції Термена привернули до нього увагу адміністрації табору, і вже в 1940 він був переведений в туполевську конструкторське бюро ЦКБ-29 (у так звану “Шарашку”), де пропрацював близько 8 років. Тут його асистентом був Сергій Павлович Корольов, згодом – відомий конструктор космічної техніки. Одним з напрямків діяльності Термена і Королева була розробка безпілотних літальних апаратів, керованих по радіо – прообразів сучасних крилатих ракет.

В 1947 був реабілітований, але продовжив роботу в закритих конструкторських бюро в системі НКВД, де займався, зокрема, розробкою підслуховуючих систем. Одна з його розробок – підслуховування система “Буран”, зчитує за допомогою відбитого інфрачервоного променя вібрації скла у вікнах прослуховується приміщення. Саме цей винахід Термена було відзначено Сталінською премією першого ступеня. Але через досить пікантного статусу лауреата (на момент подання до премії Термен був ще укладеним) і закритого характеру його робіт, про нагородження ніде публічно не повідомлялося. В 1948 у нього і його дружини, Марії Гущиної народжуються дві дочки – Наталія Термен і Олена Термен.

Останні роки

З 1964 по 1967 Термен працював у лабораторії Московської консерваторії, присвятивши всі сили розробці нових електромузичних інструментів, а також відновленню всього того, що встиг винайти в 1930-і роки. За деякими даними, в цей період Термен працював “на громадських засадах”, безоплатно.

В 1967, після публікації в газеті “New York Times” замітки про те, що Термен живий і працює в СРСР, він був звільнений з Московської консерваторії, всі його інструменти були порубані сокирою і викинуті на звалище. Не без зусиль влаштувався на роботу в лабораторію при Фізичному факультеті МГУ. Формально Термен числився на посаді робітника, але фактично продовжував самостійні наукові дослідження. Активна наукова діяльність Л. С. Термена тривала практично до самої його смерті.

У 1989 році відбулася поїздка (разом з дочкою, Наталією Термен) на фестиваль в Бурже ( Франція).

В 1991 разом з дочкою, Наталією Термен та онукою, Ольгою Термен, відвідав США на запрошення Стенфордського університету і там, крім іншого, зустрівся з Кларою Рокмор.

У березні 1991 року, у віці 95 років, вступив в КПРС. На питання, навіщо він вступає в розвалюється партію, Термен відповідав: “Я обіцяв Леніну “.

В 1992 невідомі розгромили кімнату-лабораторію на Ломоносовському проспекті, були розбиті всі його інструменти, викрадена частина архівів. Міліція злочин не розкрила.

В 1992 в Москві був створений “Термен-центр”, що ставить головним своїм завданням підтримку музикантів і звукових художників, що працюють в галузі експериментальної електроакустичної музики. Лев Термен не мав ніякого відношення до створення центру, який назвався його ім’ям. В даний час Наталія Термен продовжує свою роботу з розвитку максимальних музичних можливостей і виконавської культури терменвоксі.

В 1993 Лев Термен помер. Як писали пізніше газети: “У дев’яносто сім років Лев Термен пішов до тих, хто складав обличчя епохи – але за труною, крім дочок з родинами і кількох чоловіків, які несуть труну, нікого не було …”
Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

У 2006 році Пермський театр “У Моста” поставив спектакль “Термен” за п’єсою чеського драматурга Петра Зеленки. Вистава зачіпає найцікавіший і драматичний період життя Термена – роботу в США. В 2011 року почав свою роботу перший російськомовний освітній проект про терменвоксі “Терменація”.
.
.
.
.
.
.
source: myelectroomblogspot

טרמין הינו אחד הכלים האלקטרוניים הראשונים שהומצאו, ונרשם כפטנט בשנת 1928. ממציאו היה המדען הסובייטי, לאון טרמין, ומכאן שמו.אחד הדברים שתמיד מרשימים אנשים זה היכולת לעשות דברים “בלי ידיים” או יותר נכון “בלי לגעת”.

הטרמין מורכב משתי אנטנות המשדרות גלי רדיו המתורגמים לגלי אודיו, מוגברים ונשלחים לרמקולים. בעזרת יד אחת מתבצעת שליטה על התדירות של הגל המשודר מהאנטנה (המאונכת),
כאשר למעשה מתבצע “קיצור” ו”הארכה” של הגל, דבר המשפיע על הפיטצ’ של הצליל. גל קצר משלים יותר מחזורים בשנייה,כלומר התדירות שלו עולה ומכאן שהוא יישמע בעל פיטץ’ גבוה יותר. ובעזרת היד השנייה מתבצעת שליטה על הווליום.